Це трапиться не лише тому, що у 2020 р. закінчується модернізація московитського війська.
Насамперед, передумовою війни є опосередкована підтримка ЄС Московщини. Німеччина намагається всіма правдами і не правдами побудувати Північний потік – 2, тому що з метою збереження своєї екології значно скорочують до 2030 р. кількість атомних та вугільних електростанцій. Те саме роблять Франція та Італія. Не дарма США підіймають питання про ембарго енергоносіїв з Рашки.
Зрозуміло, що США роблять це з метою вичавлювання Московщини з Європейського енерго-ринку, як основного конкурента. Нам це вигідно, бо спиняє надходження валюти до держави-агресора.
Але США можуть загрузнути в боротьбі зі своїми економічними конкурентами – ЄС, Китаєм, молодими азійськими «тиграми» та Латинською Америкою. Тому нам слід максимально розвивати свою військову промисловість і планувати перехід економіки на військові рейки, як це наразі робить Турція. Бо на Московщині це все робиться давно і повномасштабно – окрім військових проводяться навчання Цивільної Оборони та нагнітання мілітаристської пропаганди, накопичуються валютні ресурси.
Падіння рейтингів Пуйла не лишає йому вибору. Аби відволікти розчароване пенсійною реформою та падінням, внаслідок санкцій, рівнем життя населення, війна є способом згуртувати не лише низи, а й «башти Кремля», тобто незадоволені «верхи». Першою жертвою стане Білорусь, за яку жодна країна не вступиться. Цією операцією буде завершена операція оточення України – по московитському кордону стоять вже армійські угруповання, з півдня – перенасичений військами Крим, на Заході 40-а армія у Придністров’ї та промосковська Угорщина і хитка Польща.
Можливе вторгнення без захоплення Бєларусі, якщо промосковські сили отримають поразку на виборах 2019 р., як президентських, так і парламентських. Самі вибори, завдяки протистоянню різних політичних сил в Україні можуть стати зручним моментом для вторгнення на Київ та Харків, з Криму – на Запоріжжя та Херсон, з ПМР – на Одесу.
Передумовами для соціального вибуху в Україні під час виборів є сміховинний стан так званих реформ, корумпованість всіх гілок влади, неправомірні рішення судів та дії поліції, невиправдано завищені комунальні платежі та переслідування вояків АТО (деякі правозахисники називають 8200 чоловік).
Попередженням московсько-фашистської агресії може стати початок національно-визвольного руху на теренах Рашки. Прикладом є нинішнє протистояння між кадирівською Чечнею та Інгушетією. Конфлікт в межах тоталітарного режиму, прагнучого копіювати СССР, означає що ці суб’єкти федерації не ототожнюють себе з нею і національні інтереси беруть гору над мусульманським «братерством» та дугінськими шизофренічними ідеологемами про «євразійський простір».
Дух націоналізму дрімає в народах Поволж’я, Уралу, Якутії, Сибіру, Карелії, півночі Рашки. Лишається ретельно і завзято його будити. Існує низка технологій, як то робити. Та ж Рашка намагалась реалізувати їх на наших теренах у вигляді «русинського сепаратизму».
Блукають на Росії неупокорені душі, які мріють про повернення із забуття народів іжорців, інгерманландців, мещера, поморів, шорців, вєсєй та інших, знищених російським імперіалізмом. Прикладом для них є Ісландія та Фінляндія – найзанедбаніші колонії Данії та Росії. Це неоціненний ресурс в боротьбі з імперією.
Нинішня українська влада неспроможна організувати роботу на теренах ворога. Західний світ вже потроху прокидається, розуміючи загрозу наступу російського фашизму. Але Європа та США самі бояться розвалу Рашки на окремі держави, мотивуючи то непідконтрольністю ядерного арсеналу. Але подібний розвал імперії може трапитися без їх керування за умови раптової смерті Пуйла або палацового перевороту, коли група заколотників увійде в антагонізм з іншими «баштами Кремля». Розвал імперії відбудеться по кордонам територій, на яких у якої «башти» більше ресурсів. То чи не доцільніше розпочинати підготовку до «процесу» заздалегідь?
На жаль західні еліти страждають тою ж дріб’язковою меркантильністю, що й наші – мріють торгувати з Рашкою, а не воювати. Демократія та лібералізм, толерантність та політкоректність затуманюють мозок та відволікають від реалістичних завдань. Потім доведеться воювати з більшим напруженням та значними втратами.
Голова секретаріату ДР ОУН Кость Зацарний