Біографія Провідника

Коханівський Микола Миколайович народився 25 травня 1971 року в смт Приазовське Запорізької області. Християнин, українець, націоналіст, громадсько-політичний діяч, військовик, правозахисник.

Микола Коханівський

Виріс в українській родині без батька. До 32 років розмовляв російською мовою, однак чітка самоідентифікація та усвідомлення того, що будувати українську Україну необхідно, починаючи з себе самого, зумовили безповоротній перехід на українську мову.

У 1999 році сталася надважлива подія, яка визначила усе подальше життя Миколи Коханівського: він став свідомим християнином та почав ходити до церкви.

2003

Переїжджає до Києва та розпочинає активну громадську діяльність націозахисного характеру.

Попри це, заробляє на життя звичайними професіями на будівництві, охоронцем, газозварювальником.

2004

Бере участь у Помаранчевій революції.

У повторному другому турі президентських виборів 2004 року стає головою виборчої комісії в Єнакієвому, забезпечує порядок і унеможливлює фальсифікації та інші порушення представниками Януковича.

2005

Бере активну участь у відзначенні Дня створення УПА 14 жовтня.

З 19 по 31 грудня 2005 року бере участь у голодуванні біля адміністрації президента проти набуття чинності так званої політреформи, яка змінила президентсько-парламентську форму правління в Україні на парламентсько-президентську. Відповідно, ця політреформа суттєво позбавляла тодішнього президента Віктора Ющенка повноважень на догоду депутатам Верховної Ради, більшість з яких становили «регіонали» Януковича.

Голодування було припинено 1 січня 2006 року через вступ у дію вищезгаданої «політреформи» та безперспективності продовження акції.

2006

Бере активну участь в організації відзначення річниці створення УПА 14 жовтня 2006 року.

Також цього року утворює Комітет Революціонерів Майдану та 22 листопада 2006 року організовує відзначення другої річниці Помаранчевої революції. В цій акції на Майдані взяло участь понад 3000 тисячі патріотів.

Відтоді ці заходи на Майдані 22 листопада стали традиційними і проводились кожного року аж до початку Революції Гідності.

2007

Вперше на Софіївський площі запалив Повстанську ватру на честь Дня народження Романа Шухевича 30 червня 2007 року.

2008

Микола Коханівський вступає до лав Конгресу українських націоналістів (КУН).

Організовує успішний страйк на заводі «Генератор», під час якого близько 500 працівників вийшли до Солом’янської РДА Києва з вимогою виплатити заробітну плату. В результаті акції всім робітникам було виплачено заборговані кошти.

Цього ж року розпочинає активну боротьбу з пам’ятниками-ідолами радянського режиму. Першим в Україні розбив у Києві пам’ятник комуністичному діячу, одному з організаторів ВЧК та Голодомору в Україні Григорію Петровському, за що на Миколу Коханівського було заведено першу кримінальну справу.

2009

На честь дня народження генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича та на виконання Указу Президента Віктора Ющенка № 250/2007 «Про заходи у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932 – 1933 років в Україні» пошкодив [1] [2] пам’ятник Леніну на Бесарабській площі в Києві, за що на нього відкривають другу кримінальну справу.

Кілька днів Микола Коханівський проводить у Лук’янівському СІЗО.

В цьому ж році організовує громаду на захист Чорнобильського храму Української православної церкви Київського патріархату у Києві, який силою захопили московські
попи.

2010

Через конфлікт з помічником тодішнього міністра освіти українофоба Дмитра Табачника, який мав нахабство проявити зневагу до української мови, на Миколу Коханівського було заведено ще одну кримінальну справу. Він провів кілька тижнів у Лук’янівському СІЗО, з якого був визволений внаслідок масових протестів патріотичної громадськості та завдячуючи правозахиснику
Сидору Кізіну.

Цього ж року серед активістів, що прийшли до суду на його підтримку, зустрічає свою майбутню дружину Катерину, з якою бере шлюб на Покрову, 14 жовтня 2010 року.

У 2010 році розпочинається «Податковий Майдан», в якому подружжя Коханівських бере активну участь.

Також у 2010 році Микола Коханівський був організатором успішного захисту української книгарні «Сяйво», яку намагались захопити рейдери з «молодої команди Черновецького».

2011

Микола Коханівський ініціює створення та очолює громадську ініціативу «Комітет Визволення Політв’язнів» (КВП), яка ставить собі на меті визволити всіх політичних в’язнів режиму Януковича.

На той час злочинний режим Януковича вже розпочав системно ув’язнювати націоналістів, першими з яких були бійці й командири з «Тризубу» імені Степана Бандери, яких звинувачували у знищенні пам`ятника Сталіну у Запоріжжі.

У 2011 році Микола Коханівський вступає до лав ОУН, прийнявши присягу на вірність Україні.

Того ж року отримує вищу освіту за спеціальністю «Економіка підприємства» в Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди.

Цього ж року Чорнобильский храм після двохрічної боротьби активістів на чолі з Миколою Коханівським остаточно переходить у підпорядкування Української православної церкви Київського патріархату.

2012

Організував захист Свято-Троїцької церкви УПЦ КП у Яготині, яку намагалися рейдерувати московські попи. Після візиту Миколи Коханівського з націоналістами до Яготинської міської ради українська церква залишилася українською.

2013

У листопаді Микола Коханівський створює Комітет з відзначення дев’ятої Річниці Помаранчевої революції та 19 жовтня 2013 року ініціює на Майдані прес-конференцію просто неба, де моральні авторитети Української Нації Степан Хмара, Левко Лук’яненко, Василь Овсієнко та Лесь Танюк закликали українців виходити на Майдан 22 листопада 2013 року.

З першого дня брав активну участь у революційних подіях.

2014

У січні 2014 встановив намет на Хрещатику та створив Першу Київську сотню ОУН ім. Євгена Коновальця. Був активним учасником боїв на Грушевського та Інститутській, в тому числі 18-19 лютого 2014 року на Майдані Незалежності.

Микола Коханівський під час революції був поранений 8 разів.

24 лютого 2014 року Верховна Рада України проголосувала за постанову 4202, згідно з якою всі 23 політв’язні за списком КВП були звільнені. На той час Комітет Визволення Політв’язнів, очолюваний Миколою Коханівським, виконав всі поставлені перед собою завдання.

З початком російсько-української війни на Сході на базі Першої Київської сотні ОУН ім. Євгена Коновальця розпочав формування боєздатного підрозділу для захисту суверенітету та Незалежності України.

23 травня 2014

Перша Київська сотня ОУН ім. Євгена Коновальця під керівництвом Миколи Коханівського долучилася до батальйону «Азов». Підрозділ бійців сотні брав участь у визволенні
Маріуполя.

31 липня 2014

Рішенням Ніжинської міськради створено Зведений батальйон територіальної оборони міста Ніжин «Батальйон ОУН».

Цього ж дня бійці батальйону ОУН вирушили на фронт. У складі «Правого сектору» батальйон зайняв щойно звільнене село Степанівку на Донеччині.

7 серпня 2014

Бійці батальйону «ОУН» брали участь у штурмі Савур-Могили.

14 серпня 2014

Батальйон «ОУН», остаточно отримавши назву «Добровольчий батальйон ОУН», як самостійна бойова одиниця увійшов до села Піски Донецької області й тримав оборону аж до 2016 року.

Бійці Добровольчого батальйону ОУН у грудні 2014 року в складі 93-ої бригади зайняли метеостанцію Донецького аеропорту.

31 грудня 2014 – 24 січня 2015

Микола Коханівський особисто керував бійцями Добровольчого батальйону ОУН у захисті Донецького аеропорту, а саме метеостанції.

Микола Коханівський перебував на посаді командира Добровольчого батальйону ОУН з початку його створення до серпня 2016 року.

У серпні 2016 року призначив на посаду командира батальйону свого першого заступника з бойової частини друга «Івана».

Однією із найважливіших заслуг Миколи Коханівського на посаді командира батальйону є десятки врятованих життів рядових бійців в результаті запровадження «сухого закону», який передбачав покарання бійців за вживання алкоголю та виключення з лав батальйону.

9 квітня 2015

Верховна Рада України приймає Закон про засудження Комуністичного режиму, згідно з яким в Україні починають зносити окупаційні пам’ятники комуністичним «вождям».

Відповідно, колись «незаконна» декомунізаційна діяльність Миколи Коханівського стає державною політикою.

19 серпня 2015

Створено громадську організацію «Добровольчий Рух ОУН».

На першому з’їзді Добровольчого Руху ОУН Микола Коханівський обраний Головою Проводу. Основу новоутвореної організації склали бійці та командири добробату ОУН, а також волонтери, координатори КВП та патріотичні активісти, що сповідують ідеї ОУН.

2016

19 лютого Добровольчий Рух ОУН на чолі з Миколою Коханівським, не погоджуючись з тим, що в часі російсько-української війни в Україні московські фінансові структури заробляють гроші й тим самим фінансують російську агресію проти нашої держави, на знак протесту ініціює регулярні масові акції прямої дії щодо московських фінансових установ: «Сбербанку Росії» та «Альфабанку». Також атакам ОУНівців піддаються штаби та офіси промосковських колаборантів у Києві. Цю ініціативу підхоплюють й інші патріотичні організації, таким чином вона стає всеукраїнською.

Влітку цього ж, 2016, року Добровольчий Рух ОУН, очолюваний Миколою Коханівським, зупинив «мирну ходу» Московського Патріархату на Київ, вважаючи МП прямою агентурою ФСБ Росії.

Також у 2016 році проти нього була заведена четверта кримінальна справа за погроми московських банків.

2017

У результаті провокації з боку позаштатних працівників поліції та їхнього нападу на дружину Коханівського його було заарештовано та відкрито п’яту кримінальну справу.

23 жовтня 2017

Судове засідання над Миколою Коханівським відбулося в напруженій атмосфері: через протиправні дії слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва патріотична громада відмовилась підкорятися незаконним вимогам та залишилась у залі суду.

Після усної домовленості залишитись в приміщенні суду до ранку, яку адвокати та народні депутати узгодили з керівництвом поліції, дбаючи про безпеку громадян, «Беркут» віроломно серед ночі напав на активістів, почавши погром суду, але їхня атака була відбита.

Потруївши газом активістів, беркутівці у закритому просторі самі отримали опіки слизової та дихальної систем і ретирувалися. А активісти були змушені вибити скло та збудувати барикади з погромленого «Беркутом» майна.

Зранку «Беркут» повторив атаку, відбулись серйозні сутички між активістами та поліцією, під час яких постраждали активісти та журналісти.

14 червня 2018

На четвертому з’їзді Добровольчого Руху ОУН Микола Коханівський проголосив намір балотуватися на посаду Президента України на президентських виборах 2019 року, але не подолав заставу у розмірі 2,5 мільйона гривень, яка є непід’ємною для організації, що не фінансується жодною політичною або олігархічною силою.

Добровольчий Рух ОУН чітко усвідомлює, що здобуття УССД можливе лише через Національно-Визвольну революцію.