Комітет Визволення Політв’язнів

Комітет визволення політв’язнів створенний у січні 2011 року після нової хвилі масових арештів громадян у зв’язку з їхньою громадсько-політичною діяльністю.

Комітет було створено як громадську ініціативу, яка об’єднувала націоналістів навколо допомоги політпереслідуваним та в’язням сумління з націоналістичного середовища

Організація розпочала роботу з проведення акцій на захист активістів “Тризубу ім. С. Бандери”, ВО Свободи, КУПРу, Податкового Майдану, на захист блогера та журналіста Олени Білозерської, громадянина Російської Федерації Олексія Макарова, студентки Ганни Сінькової тощо.

24 лютого 2014 року, після перемоги Революції Гідності, Верховна Рада прийняла Постанову про визволення політв’язнів, згідно якої на волю вийшли усі політв’язні за списком Комітету Визволення Політв’язнів. Також було припинено кримінальне переслідування багатьох активістів, які не були на той час ув’язнені, такий успіх правозахисної організації було зумовлено в першу чергу її без лідерської структури, по суті КВП- це є об’єднання правих організацій, які об’єдналися заради однієї мети припинення політичних репресій.

Однак, після цієї перемоги, відпочивати не довелося, адже дуже швидко з’явились нові політв’язні та політпереслідувані. А на певному етапі режим Порошенка за кількістю фальшованих кримінальних справ проти активістів та добровольців війни на Сході перевершив і “здобутки” Януковича. Наразі відсутність істотних змін після приходу до влади Володимира Зеленського наштовхує на сумне припущення, що і цю каденцію доведеться величати “режимом”. У 2020 році Комітет Визволення Політв’язнів повернувся до без лідерської структури, тобто об’єднання націоналістичних організацій. Цього разу націоналісти  поставили собі за мету визволення полонених, бранців кремля

Сьогодні громадських активістів судять ті ж упереджені, нелюстровані, залежні від антинародної олігархічної влади суди, за поданнями тих самих слідчих та прокурорів. Тож нам нічого не залишається, окрім продовження нашої боротьби.