Тож Україна, народ, суспільство вдивляється в добровольця прагнучи розпізнати себе, усвідомити ті процеси, зміни які в ньому відбуваються. Не суспільні зміни, а зміни суспільства. Українське суспільство переживає дійсно революційні зміни – трансформацію свідомості, і це мабуть є найпершою і найславнішою реформою.
Тож спробуємо поглянути на добровольця з цього ракурсу, що нам розкаже доброволець української армії 21-го століття про Україну яку він захищає? Про Україну майбутнього. Хоча, доброволець ширше за армію. Адже армія, це і зрадники штабісти, і найманці запроданці-кгбісти, те що ніяк не асоціюється з українським військом.
Водночас добровольчий рух який розгорнувся Україною це реінкарнація української держави. що за держава без власного війська? З появою добровольчого руху Україна набуває реальних атрибутів української державності – війська українського. Це й відтворення української історії – власне як української, на відміну від доісторичного політичного періоду 1991-2014рр.
І національна історія – як історія творення унікального національного життя, оберненого до себе і для себе. Тієї історії котра прагне історичної сатисфакції для української мови, українського народу, нації. Боротьба за гідність із спорохнявілою бюрократією, відвоювання свого місця у міжнародній політиці.
Так що доброволець – це приклад для добровольця. Той образ з якого націоналіст зчитує і черпає сили перетворення національного життя в цілому. Вдивляємось пильно, бо доброволець це модель, прообраз майбутнього і план з його реалізації. Це виклик, бо план потребує над зусиль. Зосередження усіх сил, моральних, інтелектуальних та фізичних. Усіх ресурсів. Ідеологічних, вольових, матеріальних.
Доброволець це шлях, і ми на початку цього шляху. Ворог на нашій землі і добровольчий рух накреслює майбутнє своєї країни простуючи цим шляхом до кінця. І лише переможний кінець повною мірою надасть уявлення про те – хто ж такі добровольці?
Добровольчий рух ОУН – шлях до перемоги!
Боєць Добровольчого Батальйону ОУН друг Голова