25 березня 1999 р. на дорозі під Борисполем було вбито видатного українського політика і державного діяча В’ячеслава Чорновола. Наступного дня після ратифікації злочинних і ганебних угод по Чорноморському флоту. Випадковість?
Олігархат, що затвердився в Україні в результаті парламентських виборів 1998 року, нищив все, що загрожувало його владі напередодні президентських виборів 1999 р. Москва, яка зробила 3-річну паузу у розборках з Чечнею для остаточного вирішення проблеми з Чорноморським флотом, після її розв’язання за допомогою своєї агентури в Україні збиралася знову сунутися на Чечню і їй в Україні потрібна була “стабільність”. Тобто свої люди при владі. Чорновол таким не був, а його шанси у боротьбі за владу були високими і весь час підвищувалися. Тож його доля була вирішеною.
Цікаві аналогії напрошуються, які дотично вказують на московський слід у цій трагічній історії. Коли за наказом Сталіна було вбито Кірова, його зробили комуністичним героєм. Його іменем називалися вулиці й міста, йому ставилися пам’ятники. Не те що він цього, наприклад, не заслуговував. Але ж. В такий спосіб тодішня московська влада відводила від себе підозри.
За звичайною логікою ніхто не стане вшановувати своїх ворогів. Те саме відбулося з Чорноволом після його загибелі. Можливо, таке вшанування і не є ідеєю Москви, але зайвий раз нагадує нам, що керівництво України є її плоттю від плоті, що має безліч виявів. У тому числі й в історії з вбивством Чорновола. У січні 2014 р. кримінальну справу по Чорноволу було закрито з кваліфікацією “нещасний випадок”. Хто б сумнівався?