Слава Ісусу Христу! Декілька слів про те, як проминув тиждень у Київської команди ОУН.
Цього вівторка підтримали друга «Шахтаря» в суді. Судили його вже п’ять років за те, що він, буцімто, у жовтні 2016 року біля Апеляційного суду під час акції протесту душив поліцейського. Ну от уявіть собі: купа спецпризначенців охороняють той Апеляційний суд, всі у повному спорядженні: касках, бронежилетах, обладунках. І аж раптом “камікадзе” Шахтар хапає одного з цих ментів і через каску душить хіба не до смерті. Це все по версії слідства. Але справу закрили за строком давності. З чим, нарешті, можемо «Шахтаря» й привітати та подякувати Богу.
У середу та четвер активіст ДР ОУН друг «Шеф» взяв участь у вишкільному молодіжному таборі “ХХ сторіччя – 100 років боротьби за волю”. В рамках ідеологічного вишколу друг «Шеф» прочитав для молоді лекцію “Чому український націоналіст має бути християнином”. Долучився до цього таборування також й ідеологічний підрозділ ДР ОУН ТВІР “Криївка”, продемонструваши молоді зразки озброєння, одностроїв, старшинських відзнак та нагород УПА.
Вчора ж Добровольчий Рух ОУН взяв участь відразу у трьох заходах. Активісти ДР ОУН та нашого структурного підрозділу Перший Революційний ОУН ТБ виїздили до Кагарлика, де відбулося судове засідання за позовом нашої активістки Ніни Жигалюк, якій шахраї-роботодавці не виплатили зарплатню. Дуже дякую за небайдужість і допомогу транспортом ОУНівцю другу Віктору Безносюку, за інформаційне висвітлення ОУНівськім телевізійникам другу «Шахтарю» та другу Володимиру Малишеву, а також голові профспілки “Промітей” другу Хорту за юридичний захист пані Ніни.
Разом — до перемоги!
Вчора ж ОУНівці у Бабиному Яру разом з білоруськими побратимами вшанували полеглих жертв політичних репресій. Нагадую: в Бабиному Яру розстрілювати українців НКВД почав ще у 30-х роках минулого сторіччя. У 1942-43 “естафету” підхопили вже нові окупанти — гітлерівці, розстрілявши у Бабиному Яру понад 600 членів ОУН. Акцію організував опозиційний білоруський рух солідарності “Разам!” у пам’ять про білоруську інтелігенцію, розстріляну в цей день у 1937 році в Мінську. На жаль, білоруси на сьогодні не можуть вшановувати пам’ять своїх героїв у себе на батьківщині, бо до Білорусі повернувся сталінізм. Тому дякую В’ячеславу Сівчику і пані Альоні Толстій за пам’ять та боротьбу.
І ввечорі дружна команда ОУН прослухала чудову надихаючу лекцію нашого брата у Христі капелана Ігора Плохого “Українські християни й 4 лінії фронту”.
Отже, на сьогодні ми продовжуємо свою боротьбу за УССД. Можливо, це не надзвичайні справи, але я переконаний, що це і є той самий “щоденний плебісцит”, у якому має перебувати кожен свідомий українець.
І ми це робимо та віримо, що перемога буде.
ОУН — віра! ОУН — сила! ОУН — честь!
Голова Проводу ДР ОУН Микола Коханівський