30 червня 2016 року в Києві ОУН здійснив спробу знести пам’ятник зраднику України, який воював на боці більшовицьких окупантів проти Української Народної Республіки. Він знаходиться на розі Симона Петлюри (Комінтерну) і бульвару Тараса Шевченка. Захистити пам’ятник вбивці українців прийшло декілька комуністів, а також десятки міліціянтів.
“Правоохоронці” завадили націоналістам демонтувати пам’ятник, а також недопускали на акцію деяких учасників. Керував незаконними діями міліції начальник УГБ Києва Р. П. Кузьменко, відомий своєю участю у багатьох антиукраїнських акціях.
Друзі, проминули два насичених подіями дня. Вчора було засідання КВП, сьогодні акція по демонтажу пам’ятника більшовику Миколі Щорсу. Менти не дали демонтувати але Київська адміністрація відповідно до закону про декомунізацію обіцяє незабаром прибрати цього ідола. Добровольчий рух ОУН дав термін до 24 серпня щоби влада забрала цей тоталітарний символ. Отже: якщо до Дня Незалежності влада не демонтує цей пам’ятник тоді прийдемо ми і таки доб’ємо його.
Командир ДР ОУН Микола Коханівський
Основні ж події сьогодні розгортались в Одесі де міцеві активіти хотіли зайти на сесію міськаради але їх як і за часів янека не пустили і був бій.
Ми робили що могли…Нас труіли газом. Нас таскали по по сходах будівлі. Коли Богдана схопили за підпалені шини і потащили в автозак, то всі кинулися відбивати його. Це все вже було… Пройшло 2,5 роки… Перший штурм в Україні це був штурм одеської міськради у 2012 році… потім по всій Україні покотилися… почали штурмувати… З нами так не можна… Ми занадто багато пройшли за ці кілька років… ми бачили смерть… Коли місцева влада йде вразнос і діє так нахабно, а представники правоохоронних органів порушують закон і допомагають місцевим царькам, то все це погано закінчиться і для тих і для інших. Запам’ятайте!
Висновок: Революція ще буде!
Подруга Подолянка
Історична довідка про Щорса
“Щорс Микола Олександрович — активний учасник знищення українського національного руху в 1918—1919 роки, військовий комендант міста Києва. Його підлеглі вбивали українських військовополонених і творили насильства над мирним населенням” — так охарактеризовано містифіковану постать радянського військового y збірнику матеріалів “Декомунізація: що i чому треба перейменувати i демонтувати”, що вийшов в Українському інституті національної пам’яті.
Попри це доля пам’ятника Миколі Щорсу й досі залишається не зрозумілою. Більше того, є велика ймовірність, що найближчим часом комдив Червоної армії залишиться на бронзовому коні посеред бульвару Шевченка.
Відчуття когнітивного дисонансу викликає і той факт, що монумент учасника бойових дій проти армії УНР стоїть навпроти вулиці, яка носить ім’я головного отамана військ УНР Симона Петлюри.
У радянський період історії Щорс входив y список героїв революції, про подвиги яких діти дізнавалися ще y початковій школі. Товариш Щорс був одним із тих, «хто віддав своє життя в боротьбі за щастя трудового народу». Як не дивно, але в 20-x роках минуло століття його ім’я було меш відоме,— кажуть історики.
Зліт військової кар’єри відбувся лише за десять років, коли влада Союзу всерйоз узялася за створення героїчного епосу про революцію і громадянську війну, який би виховував нові покоління радянських громадян.
У 1935 році Йосип Сталін, вручаючи орден Леніна кінорежисеру Олександру Довженку, зауважив, мовляв, непогано б створити героїчний фільм про «українського Чапаєва» Миколу Щорса. І такий фільм з’явився на екранах через чотири роки, але ще до його виходу з’явилися книги та пісні про Щорса, найвідомішою з яких стала написана Матвієм Блантером і Михайлом Голодним “Пісня про Щорса”.
Іменем Щорса стали називати вулиці, площі, селища і міста, пам’ятники йому з’явилися в різних містах СРСР. Спорудили пам’ятник командирові 1-ї Української радянської дивізії й y Києві y 1954-му році з нагоди 300-річчя Переяславської ради, внаслідок якої було укладено сумнозвісний воєнно-політичний союз двох держав — України та Московії.
Монумент Щорсу, висотою близько 14 метрів, виготовили з бронзи та встановили на постаменті з граніту, висота якого понад 6 метрів. Угорі постамент прикрашений карнизом та фризом із барельєфами із зображеннями епізодів російсько-української війни y 1917—21-х роках. Авторами монументу стали скульптори Михайло Лисенко, Микола Суходолов, Василь Бородай та архітектори Олександр Власов і Олексій Заваров.Попри руйнівне по відношенню до України минуле Щорса ліквідація його пам’ятника — опинилася під загрозою. І справа далеко не в тому, що він стоїть на місці щільного транспортного потоку і для його демонтажу треба перекривати рух та знімати тролейбусні електродроти.Щорс є пам’ятником монументального мистецтва національного значення, i тому експертна рада Департаменту містобудування і архітектури КМДА рекомендувала залишити його на місці встановлення як визначний твір архітектури. Саме з цієї причини для його вилучення потрібна відповідна постанова Кабінету Міністрів. Саме тому в КДМА мають своє бачення ситуації — біля пам’ятника встановити інформаційну табличку, де розповісти про Щорса як хороше, так і погане.Утім таке рішення Київради неабияк обурило співробітників Інституту національної пам’яті. Тут переконані, що проблеми в статусі немає, оскільки Мінкульт може за спрощеною процедурою позбавити будь-що, що підпадає під декомунізацію, статусу пам’ятника національного значення. Тобто експертна рада уповноважена лише надавати рекомендації щодо подальшої долі демонтованих пам’ятників та пам’ятних знаків, але аж ніяк не може вирішувати, чи виконувати закони України на території столиці.