Сьогодні Україна відзначає день народження Провідника Степана Бандери. Містами ідуть тисячні маршів ідентичності на його честь. У його імені втілено узагальнений образ і зразок справжнього українця. За це Бандера нам і подобається. І за що його не люблять сучасні українофоби.
Як у деяких посольствах. Свій революційний шлях він пройшов у надзвичайно важкі часи ворожих окупації. Коли метою іноземців було знищення самої української культури та геноцид наших людей. А війна за свободу народу велася на основі жертовності, волюнтаризму та дисципліни. Щоденні втрати визвольного руху справляли гнітюче враження на емоції учасників. Однак що було опорою для свідомої впевненої та масової боротьби націоналістів і самого Бандери?
У своїх статтях і виступах Бандера говорить, що “Віра найбільше скріплює сили душі”. “У різдвяний час наші думки, повні турботи про долю народу,.. перш за все спиняються над тайною воплочення Бога”. Його вражає – і далі після скількох складнощів – Різдвяна символіка: прихід Сина Божого до простих і нужденних людей та подача їм надії та очищення. Ця символіка має” безпосереднє відношення до теперішнього становища нашого народу”. Чим загрожує ворог? – Тим, що веде “наступ на нації, щоб їх розкласти і перетворити на бездушну отару,.. зосереджується в намаганнях уморити в людині національну свідомість і національні почуття”.
Ці слова Бандера написав про більшовицький наступ. А чи не те саме хоче зробити з українцями сучасна суміш більшовизму та лібералізму? У ній патріотизм оголошено нацизмом, християнство витіснено з медіа та освіти. А правами людини, фемінізмом та гендером замінюють нашу культуру та сімейні цінності. І це в ситуації війни з Московією, коли б мало бути навпаки – посилювати увагу та освіту до української культури та християнства. Посилювати сім’ю і багатодітність, коли наразі щороку українців стає менше на 300 тисяч!
Посилювати не індивідуалізм, а патріотизм та солідарність. Плакати християнську віру, а не попускати розпусті, “сексуальній освіті”. Навчати та підтримувати відповідальне батьківство, а не захищати аборти. Викорінювати суспільно небезпечні групи та заборонити їх іноземне фінансування, а не підтримувати в медіа та поліцією екстремістські групи збоченців. Люди можуть іти шляхом занепаду. Але навіщо це Україні? Для чого нам пропагують підривні ідеї, коли нам потрібні ідеї перемоги та сили для виживання?Правда – це не свободи від сім’ї чи від свого народу.
“Правда – це дорога, якою людська душа прямує до Бога”, – пише Бандера. Бо свобода – це виконання свого призначення, як батька і матері, служити своєю справою Україні. Захищаючи, будуючи, вдосконалюючи.Тому – далі пише Бандера – “нам не треба відмежовувати християнську віру і церкву від національно-визвольного руху”. І треба додати, що і церква повинна стати в оборону народу проти ворога за правду. Не можна замовчувати злодіяння ворога. Його треба поборювати, як свого часу побували комунізм.”
З Богом і націоналізм Україна буде сильна, суверенна і справедлива. “Свідомість, що з нами Бог – це найпевніше і найбільша поміч для нас усіх, зокрема для всіх борців українського визвольного змагання”. Так Бандера стверджує джерело нашої сили та впевненості.
Юрій Ноєвий