Потік народного гніву замовчується у пресі та центральними телеканалами
Потік народного гніву замовчується у пресі та центральними телеканалами

Потік народного гніву замовчується у пресі та центральними телеканалами

Все частіше у різних куточках України втрачають шибки і палають рашистські банки. Однак центральні телеканали та преса чомусь про це мовчать. Їм набагато важливіше обсмоктати черговий скандал на ШустерЛайфі, фейкове “оновлення поліції” чи то пісенний конкурс. Будь що, аби лишень ніхто не помітив пробудження прямої дії, яка об’єднує українців значно краще за танці з ліхтариками.

Маленький камінчик розгрому окупаційних банків 20 лютого в Києві, зрушив з місця потік народного гніву. Акції відбулися вже у Львові та Маріуполі, у Чернівцях та Полтаві.

Добровольчий Рух ОУН зобов’язує до спротиву чітке усвідомлення того, що країна – аргесор щодня вбиває наших хлопців на фронті і, руками колаборантів, грабує народ в тилу. Ми усвідомлюємо також, що сили однієї людини, чи навіть одного Руху обмежені. Тільки тоді, коли весь народ, кожен чоловік та жінка прагнутимуть свободи і справедливості більше ніж повітря, коли кожен українець чинитиме героїчний чин, – станемо гідні власної Української Держави.

Здобудемо Українську Державу у боротьбі, бо добровільно кодло нащадків НКВДистів не піде. Будуть оббріхувати патріотів і потай вбивати. Волатимуть про мир – бо мир для них – можливість в затишку ласувати кров’ю українців. Закликатимуть коритися, і не гнівити Путіна – бо ж він через їхню зраду давно вже оселився на Печерську.

По діям їхнім впізнаємо їх – і відплатимо по справедливості. Не колись, “в прийдешньому житті”, а зараз. Бо інакше життя того ані ми, ані наші діти не побачать. Діючи разом, крок за кроком, зробимо для рашистів неможливим заробляти на українцях. Акція за акцією – земля має горіти під ногами загарбників.

Наш рецепт простий: бачиш окупанта на фронті – вбивай. Бачиш в тилу бізнес окупанта – роби диверсію. Не чекай допомоги від “влади”, яка зайнята чим завгодно, крім розбудови держави. Не чекай подяки від юрби, що готова продати рідну неньку за примару “стабільності”. Бачиш несправедливість – дій!

Чи буде нагорода? Не бути рабом – найвища нагорода, якої потребує дух.