Друзі-українці! Браття й сестри!
Нас, як і вас всіх, обурюють нахабні й безвідповідальні заяви польських «політиків» і «науковців», які свідомо чи несвідомо грають на руку Москві, роздмухуючи висмоктану нею з пальця тему, що, мовляв, якщо українці не відмовляться від вшанування свого героя Степана Бандери, то їм не місце у європейській співдружності. Поки про це базікають неофіційні особи, то це якось ще можна списати на їхню особисту думку. А от з посадовими особами вищого ешелону влади не так, бо вони оголошують офіційну позицію держави. І от тільки но, 4 липня, міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський заявив в інтерв’ю польському виданню wPolityce, що Україна з Бандерою до Європи не ввійде, що вони (поляки) «твердо вимагатимуть від України, щоб всі справи було залагоджено до того, як Київ стоятиме біля воріт Європи з проханням про членство».
На це Добровольчий Рух ОУН заявляє, що ми вважаємо неприпустимим втручання інших країн у формування Пантеону наших Героїв. При ми вважаємо цілком зрозумілою терористичну діяльність відновника польської державності Юзефа Пілсудського, спрямовану проти окупаційної московської влади у 1880-х – 1910-х роках, хоча й засуджуємо систему державного тероризму щодо українців окупованих Польщею Галичини й Волині у 1920-х – 1930-х роках, запроваджену урядом Пілсудського.
Діяльність Степана Бандери й ОУН, одним з чільних діячів якої він був, була спрямована проти польських загарбників, які непроханими прийшли на нашу землю, як після 1939 року – проти загарбників московських. Кожен, хто зі зброєю в руках вийшов проти поневолювачів нашого народу, є нашим героєм. Таким для нас був і залишиться незабутній Степан Бандера. І не було б полякам від нього і йому подібних ніякого лиха, якби вони сиділи в своїй Польщі й не лізли до нас зі своїм статутом.
Що ж стосується Європи, то якщо там діє вибіркове право, за яким борці за свободу одних народів є героями, а борці за свободу інших народів – терористами, то нам з такою Європою не по дорозі і принаймні ми, націоналісти, прийшовши до влади в Україні, до такої Європи проситися не будемо. Тим більше, що в нашій пам’яті живі сторінки ще не так давньої історії, коли Європа надала всіляку підтримку Польщі в окупації Галичини, визнала окупацію Москвою Української Народної Республіки і допомогла новітній московській імперії СССР в налагодженні виробництва зброї, за допомогою якої СССР і розв’язав Другу Світову війну, першою жертвою якої стала та сама Польща, яка разом з Москвою простягала свої загребущі лапи до України. В будь-якім разі «стояти біля» чиїх би то не було воріт «з проханням про членство» ми, націоналісти, не збираємося.
Героям слава!