Цього року головне свято християн — Великдень — припадає на 2 травня. А в Одесі цьогоріч — подвійне свято. Окрім Великодня, Одеса святкує день перемоги над “рускім міром”: сім років тому, 2 травня 2014 року, в Одесі відбувся вирішальний бій українців з промосковськими колаборантами. І, з Божою поміччю, в цьому вирішальному двобої українці перемогли, Одеса лишилася українською, пропутінські покидьки були розбиті й не змогли утворити чергову “народну республіку”.
З того часу одесити кожен рік відзначають цей день як день української перемоги над відвічним ворогом нашої держави — сатанинською Московією. Цього ж року активом Київської команди ДР ОУН було прийняте рішення виїхати 2 травня до Одеси і взяти участь у вже традиційному святковому Марші Захисників Вітчизни. Сказано — зроблено. Відстоявши нічну Службу Божу, прославивши воскреслого Господа нашого Ісуса Христа, активісти ДР ОУН виїхали до “перлини у моря”.
Одеса зустріла нас приспущеними державними та міськими прапорами з чорними стрічками… Як виявилося, владою в Одесі оголошено траур через події семирічної давнини. Що ж, в Одесі, як і по всій Україні, панує режим внутрішньої окупації. Але, коли ми прийшли до Соборної площі, звідки мав розпочатися марш, там панувала вже зовсім інша атмосфера: тисячі українців, в більшості це — молоді люди, від 15 до 35 років, готувалися гордо пройти Одесою. Також і люди середнього віку, сімейні пари з дітьми, воїни АТО, старші люди, — українці прийшли відзначити свій день перемоги з державними та революційними червоно-чорними прапорами, прапорами добробатів та підрозділів ЗСУ.
Поява київських ОУНівців на марші одразу викликала теплі емоції в одеситів. До активістів підходили знайомитися та фотографуватися учасники маршу, а журналісти брали інтерв’ю, адже київські активісти підняли виготовлені власноруч плакати з надписами: “Київ вітає Одесу з Днем Перемоги 2.05.2014!”, “Одеса. 2.05.2014. Пам’ятаємо. Пишаємось!”. Марш розпочався з вшанування пам’яті загиблих захисників Одеси Ігора Іванова та Андрія Бірюкова. Панотці ПЦУ звершили молитву за героїв.
Далі маршували центральними вулицями міста. Велика колона, щонайменше 4000-5000 українців, попереду машина з потужною озвучкою, з якою лунали патріотичні пісні та гасла. Серце раділо, коли бачили гуляючих дітей по Дерібасівській, які разом з батьками повторювали наші гасла: “Мир в Одесі – наша Справа! Вільна Одеса, вільна Держава!”, «Слава Україні! — Героям слава!”. Згадалося: колись у 2000-них роках у Києві націоналісти потужними маршами відзначали Покрову та день народження Степана Бандери, і в такій спосіб Київ став остаточно українським і довів свою українськість в часі Революції та війни.
Тепер Одеса, попри ватну владу, попри засилля московських попів, попри проватних силовиків, попри недобитих відвертих ватників, тисячами голосів виголошує: «Одна! Єдина! Соборна Україна!» «Слава Нації! — Смерть ворогам!» З притаманним Одесі гумором згадували Путіна та відомих колаборантів. Завершився марш біля пам’ятника Тарасу Шевченку. Були промови, спогади, у всьому відчувалися радість від свята, завзяття і готовність до подальшаї боротьби за УССД.
По завершенню заходу ОУНівці вже традиційно поїхали купатися у рідному Чорному морі, бо ж у націоналістів має бути загартованими і дух, і тіло. Повертаючись до Києва та ділячись пережитим, всі прийшли до висновку, що УССД бути, і саме від “Сяну по Кавказ!” Амінь!
Прес-служба ДР ОУН.