Товариш підбирає собі недорогу автівку і попросив звозити його на «майданчик», де продають вживані автомобілі. Дивимось: автівки в дуже поганому стані починаються з 3,5 тисяч доларів, в трохи кращому – від 5 тисяч. І роки у них геть не молоді. І вони реально в поганому стані, туди ще потрібно вкладати і вкладати…
І я йому кажу: «Друже, як же нас грабують. В Польщі чи Литві такі машини коштували б не більше 500 Євро. А в Німеччині такий автошрот (якщо там такий є), був би майже безкоштовним, аби забрали». Зрозуміло, що грабують в даному випадку не продавці, а ті, хто встановив такі неймовірні податки, що перевищують вартість автомобіля в кілька разів.
Також він розглядав можливість взяти частину необхідних грошей у кредит. Але я відмовив: реальна ставка буде не менше 30 відсотків річних, і ти, замість того щоб годувати власну родину, годуватимеш лихварів. Тут теж нас грабують безбожно, адже в тій самій Німеччині автомобілі дають в лізинг (фактично, той самий продаж з розтермінуванням) під 1% річних (за наявною у мене інформацією з двох джерел).
На нерухомість кредити в Європі можуть бути під 0 чи 0,5 відсотків річних.
І якщо подивимось уважно, то побачимо, що грабують усюди, де платежі пов’язані з «державними» (насправді так виглядає, що вони приватні) структурами: на «комуналці», на митах різних, обов’язкових «навантаженнях» на бізнес і т.д., і т.д. А якщо, не дай Боже, захворієте серйозно, вас пограбують вже по максимуму.
І так всюди: де «державні» (або «незалежні» олігархічно-привладні) структури надають послуги, там отримуємо надзвичайно високі ціни, і неймовірно низьку якість тих послуг. Цікаво, що ті немалі платежі ідуть не на оплату праці «низів», або виконавців, чи на розвиток з покращенням, а осідають в кишенях «верхів» — такої собі паразитичної колонії.
Причина проста: надавачі послуг не несуть жодної відповідальності. Якби громадяни — споживачі державних послуг оцінювали якість обслуговування після кожного візиту, то оцінка була б одна чи дві зірочки з п’яти — максимум. На конкурентному ринку надавачі таких послуг вилетіли б у трубу.
Як кажуть «наші» владоможці: «Нічого особистого, лише бізнес».
Боєць добробату ОУН
друг Сергій «Тираспіль» Миронюк