Криза демократії вироджується в “клоунізацію” політики | Добровольчий Рух ОУН
1 Січня 2019

Криза демократії вироджується в “клоунізацію” політики

В золоті часи середньовіччя шляхта цуралася садовити за свій стіл акторів, не кажучи вже про блазнів. Акторів (серед яких було чимало вихідців з шляхетного середовища) зневажали за те, що вони грали високі почуття, симулюючи їх на сцені. Лицедій та лицемір були тотожними поняттями.

Пізніше заможні шляхтичі утримували свої театри, які були легалізованими будинками розпусти та гаремами власників, що не сприяло репутації акторів.

Натомість міські гультіпаки, люмпен та пролетаріат намагались наблизитись до акторів по шинках, вважаючи їх носіями якихось вищих істин та високих почуттів.

В ті благословенні часи найбільш шанованими були пророки та схимники, потім йшли воїни-лицарі, за ними бюргери-ремісники, заможні селяни, а лихварі-банкіри теліпались у тодішніх рейтингах десь за акторами.

Відкинувши Біблійні принципи побудови суспільства, нинішні західні соціуми перевернули систему цінностей догори дригом. Елітою (обраними) стали не святі і воїни, а лихварі-банкіри. За ними зручно розташувалися “кумири” з мистецького чи спортивного “олімпу”. Святі оголошуються божевільними, а воїни – злочинцями. Акторські побутові симуляції називають “політикою”. Придумали навіть цнотливу назву для входження “діячів мистецтв” в політику – “естетизація політики”.

Насправді то є симуляція політики, про яку писав Шпенглер більше 100 років тому. Криза демократії (як системи колективної безвідповідальності) в Україні вироджується в “клоунізацію” політики. Коли лихвар-банкір пропихує в політику актора з анти-державницькою риторикою та сумнівними жартами, це є останньою ступінню деградації. І не думайте, що це є перебільшення – кількість любителів “болталок” та серіалів в Україні значно перевищує кількість знавців Святого письма та шанувальників Шпенглера.

Звичка українців розбиратися в сортах лайна може призвести державу до загибелі!

Голова секретаріату ДР ОУН Кость Зацарний