24 серпня у Києві Добровольчий батальйон ОУН, а також активісти Добровольчого Руху ОУН та Комітету визволення політв‘язнів долучилися до святкової ходи, що пройшла вулицями Києва від парку Шевченка до Майдану Незалежності.
Марш середмістям столиці був також і початком власної акції ДБ ОУН, ДР ОУН та КВП з вимогою визволення патріотів та добровольців, які опинилися у ворожому полоні, і яких українська недовлада майже з часів початку війни так і не спромоглася навіть внести до списків на обмін.
Відзначати свято Незалежності, ігноруючи жертви і подвиги тих, хто втратив свободу заради цієї незалежності, на нашу думку, абсолютно неприпустимо. Неприпустимо не заступатися за наших! За ОУНівця Сергія Ільїна, добровольця УДА Геннадія Лемешка, правосекторівця Олександра Шумкова, розвідників з Азова Романа Біленького, Максима Худана та Миколу Самофалова, свободівця з Криму Олега Приходька — українських патріотів, які не полишили України у важкі для неї часи і в страшному полоні не зрадили її.
Отже, щойно хода дісталася Майдану Незалежності, ми вирушили до Михайлівської площі, де й мала відбутися кульмінаційна частина нашої акції — пікетування Міністерства закордонних справ України з вимогою припинити ігнорування справ полонених добровольців та націоналістів.
До мітингу біля стін МЗС окрім Добровольчого батальйону та Руху ОУН, а також Комітету визволення політв‘язнів, долучилися Правий Сектор, ГО «Сокіл», ВО «Свобода» та позаорганізаційні українці небайдужі до долі полонених захисників України.
Учасники акції розгорнули великий банер «Дотепер в полоні» з портретами сімох патріотів, які роками караються у ворожих тюрмах, а Україна, натомість, навіть не спромоглася внести їх до списків на обмін. Ба навіть точне місце перебування трьох бійців Азову досі лишається достеменно невідомим. Розслідуванням пересувань полонених з окупованих територій до в‘язниць по всій території Московії, вимушені займатися родичі й побратими полонених, паралельно отримуючи порожні відписки з МЗС, СБУ, Офісу президента, Офісу омбудсмена тощо.
Наприкінці акції ми передали звернення з вимогами черговому чиновнику з порожнього МЗС, в якому чомусь День незалежності є вихідним. Дивна річ, коли українська незалежність роками перебуває під загрозою, коли російські тюрми переповнені борцями за волю України, МЗС і їхні колеги з інших профільних відомств, знаходять час для відпочинку, святкувань тощо.
Може в такі складні часи міністерствам варто переглянути свій робочий графік? Чи, в разі подальшого ігнорування найпринциповіших питань і проблем України міністерствами, нам слід переглянути самі міністерства?
Українській Національно-визвольній Революції бути!
Слава Україні!
Пресслужба Добровольчого Руху ОУН